Марихуана має власне музичне обличчя, і поза всякими сумнівами, представляє його саме музика реггі. Цей поп-напрямок щільно асоціюється саме з растафаріанством і марихуаною, до того ж прекрасно знають це навіть ті люди, які лише поверхово знайомі з культурою. Одним із засновників напряму став Боб Марлі, і багатьом пам’ятаються слова з його пісні: «Legalize marijuana, Down here in sweet Jamaica» Втім і сам образ цього співака тісно пов’язаний з коноплями та їхнім курінням, він став справжньою іконою растафаріанства. Популярності стиль реггі став набувати приблизно з середини 60-х років, і вже тоді був фактично створений сценічний образ для його виконавців, також узятий від растафаріанства – зачіска з довгих дредів та одяг усіх кольорів веселки. Тоді стало модно бути растафарі, разом із притаманною їм марихуаною і зовнішнім виглядом. А самого Боба Марлі, як основоположника стилю і растафарі, багато хто вважав справжнім пророком, до того ж і причини для цього були, адже він переклав на музику промови Хайле Сілассіє, і ці слова змогли почути люди всього світу, даючи культу як популярність, так і безліч нових шанувальників. Реггі ґрунтується на декларуванні під музику, це ритмічний стиль, вельми традиційний для Ямайки, і самі остров’яни високо цінували його в минулому, а з пришестям растафаріанства такий стиль успішно допомагав доносити проповіді, покращував сприйняття таких промов – утім, актуальним у релігійних напрямах різного штибу він залишався й до цього. У цьому стилі писали справжні гімни і виконували їх у рамках духовних проповідей під звуки стіл-пана, який робили зі звичайної бочки з-під нафти. Ці звуки лягли в основу стилю каліпсо, який був вельми поширений на територіях Карибського басейну. Сам стиль реггі сформувався і виокремився з цих і подібних попередників після другої світової війни, і тоді виконавці перестали співати винятково про релігію – пісні почали писати на основі побутових і місцевих подій, співати почали про все, і про кохання в тому числі. Співали і музикували без нот, на слух, римували часом на ходу – все це характерно для народного виконання і буквально донині. Однак цей напрямок виділив і масу «організованих» виконавців, які розносили і розносять ямайську культуру з усією її самобутністю, включно з растафаріанством і курінням травички, по всьому світу. Серед зарубіжних виконавців у цьому напрямку варто відзначити легендарного Боба Марлі, Матісьяху, Пітера Тоша. Золотий вік ця культура і стильовий напрямок переживали саме в роки творчості Марлі, і багато адептів стилю вважають, що зі смертю цього виконавця помер і сам напрямок, а те, що можна чути з нової творчості, – це не більше ніж підробка. Але й пісні нових гуртів, творчість яких сформувалася в 90-ті роки і пізніше, люди слухають активно. Між іншим, у цьому напрямі працюють і деякі вітчизняні виконавці, серед яких – колектив ДжаДівіжн, що пропонує увазі своїх шанувальників вельми цікаві композиції, які добре звучать.
