Водіння і марихуана
У міру того, як дедалі більше держав легалізують канабіс для рекреаційного використання, влада намагається встановити і забезпечити дотримання стандартизованих законів про водіння під кайфом.
Тоді як експерти згодні з тим, що водіння під кайфом не може регулюватися так само, як водіння напідпитку, залишається питання: чи можуть законодавці та правоохоронні органи вирішувати настільки унікальні проблеми, пов’язані з вживанням MJ за кермом?
Кожні кілька тижнів у Кріса Галсора є добровольці в Колорадо, які беруть участь в особливому експерименті, що на початку здається надто привабливим, для того, щоб бути правдою. Добровольців безплатно перевозять у респектабельний готель, де, в дуже зручному фургоні на місцевій стоянці, вони гарненько накурюються.
Є тільки один момент: після того, як вони накурилися і їм уже нікуди не хочеться, їх супроводжують до конференц-зали готелю, що тріщить по швах від прокурорів і поліцейських.
Накурене водіння
Протягом кількох наступних годин, добровольці досліджуються, їх аналізують і сканують люди, яких зазвичай вони намагаються уникнути за всяку ціну. Мета подібних акцій: підвищення громадської безпеки. Халсор, адвокат Колорадо і колишній державний прокурор, є засновником Green Lab, першої у своєму роді, яка дає змогу працівникам правоохоронних органів та іншим державним діячам на власні очі спостерігати стан людей, які перебувають під MJ, особисто і близько. Змодельовані в неприродних умовах, ті давні сценарії, які показували поліцейським під час їхнього навчання, де співробітники спостерігають за п’яними людьми, щоб краще розуміти їхню психологію і з легкістю ідентифікувати їх, були використані як основа в Green Lab. Тільки тут, Халсор вчить поліцейських розпізнавати осіб, які занадто накурені, щоб керувати автомобілем, причому, експеримент абсолютно натуральний, дає змогу показати реальний відгук людей на некомфортні умови.
«Це величезне зрушення парадигми для правоохоронних органів. Ми можемо пристосуватися до швидкоплинного світу. Ідея полягала в тому, щоб допомогти співробітникам правоохоронних органів поліпшити їхні здібності до виявлення і розслідування випадків, пов’язаних із водінням під травичкою» Після кількох років роботи програми, Халсор знає більше про канабіс і водіння, ніж будь-хто на планеті. І те, що він дізнався, змушує його переглянути закони, пов’язані з водінням під коноплями, бо використання таких самих чисел, що застосовують до алкоголю (за вмістом речовини в крові), буде помилковим. Сам Халсор з цього приводу каже, що ми звикли до чисел, а повинні відійти від цього зовсім.
Однак, всі правоохоронці сходяться на думці в тому, що люди, які надто накурені, повинні триматися подалі від дороги. Але щойно законодавці торкаються ПДР, одразу ж високотехнологічні компанії починають удосконалювати детектори канабіноїдів у крові, і, як наслідок, є дуже багато суперечностей, що доводить, що наші знання про коноплю та керування автомобілем під нею вельми поверхневі. Отже, якщо тести не підходять, то як ми дізнаємося, кому можна водити під травичкою, а кому не можна?
Коли була ще незаконною.
Коли марихуана була ще незаконною, випадки, пов’язані з водінням і травичкою, були відверто простими: якщо тебе ловили, а в тебе величезні червоні оченята, чекай біди. Алекс Крейт, експерт з марихуани і деректор Центру права і соціальної справедливості в школі прав Томаса Джефферсона, говорить так:
«Тривалий час канабіс, а вже тим паче водіння під ним, сприймалося як щось жахливе у світі законотворчості. Існував стандарт для алкоголю, але не було жодних стандартів для інших речовин»
Але як тільки держави ступили на стежку легалізації медичного та рекреаційного використання травички, законодавці повинні були визначити, скільки марихуани багато, а скільки – недостатньо багато, щоб вас скрутили, коли помітили за кермом «під мухою». Запозичуючи ідею, що канабіс має регулюватися подібним до алкоголю чином, багато хто з посадовців поглянув на тести і закони, які вже давно використовуються для виявлення нетверезих водіїв. Інакше кажучи, вони стали прив’язувати сп’яніння канабісом до кількості канабісу, знайденого в організмі.
Чотири штати – Колорадо, Іллінойс, Монтана і Вашингтон ухвалили закони, які постановляють, що будь-хто, спійманий на дорозі з п’ятьма нанограмами або більше ТГК на мілілітр крові, вважається порушником. Два інших штати – Невада і Огайо встановили межу у два нанограми на мілілітр крові. У всіх цих штатах (за винятком Колорадо) ви винні відразу, тобто за фактом того, що вас спіймали з перевищенням допустимої норми канабісу в крові. Однак, у Колорадо в суді ви можете заперечувати свою винність і за фактом знаходження більшої кількості речовини заявляти про те, що ви ні в кого не врізалися (наприклад). У переважній більшості випадків відбудетеся незначним штрафом.
Експерти у сфері вважають, що, оскільки заборони на травичку продовжують слабшати, інші штати, найімовірніше, дотримуватимуться схожої політики.
«Оскільки дедалі більше і більше виборців виявляють терпимість до державної програми з легалізації марихуани, законодавці просто копіюватимуть політику Колорадо і Вашингтона», – каже Скайлер Маккінлі, директор зі зв’язків із громадськістю та урядових питань фонду ААА, Колорадо.
Це означає, що збільшується кількість штатів із правильними законами щодо водіння і травички. Любителі дунути – можуть їздити і в цьому стані, причому, законодавчо, ніхто не постраждає.
Неправильні вимірювання
Проте порівнювати травичку й алкоголь і, тим паче, використовувати ідентичні тести для них неможливо. Алкоголь унікально підходить для тих тестів, що засновані на біологічних показниках: концентрація алкоголю в крові та рівень алкоголю на диханні суб’єкта. Це тому, що, на відміну від більшості наркотиків, рівень інтоксикації схожий для всіх людей.
«З алкоголем усе просто і зручно. За диханням легко виявити кількості, які покажуть сп’яніння. Це не стосується більшості наркотиків. Люди часто кажуть, мовляв, у нас є алкотестер для алкоголю, а де тестер для конопель? Так у нас для тисяч інших речовин тестерів немає», – каже Раян Вандрі, доцент медичного факультету університету Джона Гопкінса.
При всьому цьому, ступінь «сп’яніння» канабісом жодного разу не співвідноситься з кількістю THC в організмі суб’єкта взагалі. П’янкі ефекти можуть варіюватися в широкому спектрі, залежно від методу споживання і толерантності. Іншими словами, новачок у справі, найімовірніше, з п’ятьма нанограмами їздити не зможе, а той, хто використовує травичку регулярно, зможе кататися і з п’ятнадцятьма.
Щоб розібратися в цьому питанні, у 2015 році фонд ААА, штату Колорадо, що займається безпекою ПДР, провів розслідування, щоб визначити, чи існує якась кореляція між концентрацією ТГК у крові та погіршенням стану водія, аж до ризику аварії. Результати дослідження були визначальними, каже начальник судової токсикології в Пенсільванських лабораторіях NMS, Баррі Логан:
«Наше завдання було знайти не цифру, яка стане корисним рішенням під час оголошення вердикту тій чи іншій людині, наше завдання було зрозуміти, чи залежать цифри (мається на увазі вміст у крові ТГК) і сп’яніння. Виявилося, що за вмістом речовини в крові не можна сказати зовсім нічого»
Поглянемо в майбутнє
Можливо, що дослідники зрештою знайдуть надійний спосіб провести паралель між правопорушеннями та кількістю ТГК у крові. Але, навіть якщо вчені і винайдуть спосіб, як виявляти щось подібне, то є ще одна проблема. З часом, кількість ТГК у крові стрімко падає. Рівень ТГК у крові падає на половину за 20 хвилин, і, приблизно через годину, залишається близько 20 відсотків від того, що було спочатку. У реальному часі, поки людину зупинять, потім привезуть у лікарню і візьмуть кров, тяганина затягнеться настільки, що кров може нічого не показати.
Саме тому почалися перегони в розробці алкотестера конопель, щоб офіцери могли використовувати його одразу ж, щойно вони підозрюють когось у подібному дійстві. І тут є ще одна наукова проблема. Етиловий спирт має високий тиск пари, ось чому запах спирту настільки їдкий і його легко відчути навіть на відстані. Таку речовину дуже просто виміряти і в той час, коли молекули ТГК мають дуже низьку швидкість випаровування, тож через недостатній тиск вміст ТГК виміряти надто складно.
Той факт, що ми досі щось дізнаємося про фундаментальні фізичні властивості канабіноїду, свідчить про те, що на нас чекає величезний шлях відкриттів у сфері. Однак, Майк Лінн, директор Hound Labs, наполягає на тому, що вони вже зробили такий алкотестер.
Він каже, що алкотестер Hound перебуває на завершальній стадії тестування і його запустять у 2018 році, з роздрібною ціною від 500 до 1000 доларів США. Однак, такий алкотестер буде лише показувати ФАКТ вживання кимось травички нещодавно, але не вміст ТГК у крові, що ще раз говорить про безглуздість законів.
А пам’ятаєте?
На самому початку ми дискутували на тему того, що вважає пан Хапсор з його Green Lab та експериментами з добровольцями.
Так от, він заявляє, що найкраще підійде взаємозв’язок між споживачами та офіцерами, і надалі офіцери «на пам’ять» зможуть ідентифікувати споживачів травички, хто вже не може керувати машиною.
Слово Галсору:
«Коли ми тільки почали, ми так сподівалися, що, поставивши поліцейських і пересічних споживачів в одній кімнаті, вони зможуть навчитися один в одного. Ми не знали, як це станеться, але це сталося. В абсолютній більшості випадків, що волонтери, що поліцейські, розлучалися на тій ноті, що вони стали краще розуміти одне одного».
Варто пам’ятати, що всі ми люди і не водити машину в жодному зі станів, поважаючи не тільки себе, а й оточуючих громадян.