Нині небагаті верстви населення США, завдяки яким відбулася легалізація, змушені змагатися в нерівних умовах із процвітаючими великими компаніями, які примазалися до неї пізніше.
За дві години їзди із Сан-Франциско в бік округу Мендосіно, доглянуті виноградники відступають під натиском Смарагдового трикутника, конопляний бізнес якого завойовує дедалі більшу популярність, а відтак і простір.
У червні цього року на пікнік під час вихідних сюди з’їхалися понад 300 представників канабізнесу: вони розводили багаття, влаштовували посиденьки під зоряним небом і річкові запливи.
Настільки душевна атмосфера сприяла відвертим розмовам про заробітки на коноплях.
З огляду на той факт, що американці щорічно витрачають близько 40 мільярдів доларів, як на легальну, так і нелегальну коноплю, апетити учасників ринку зростають у міру розвитку легалізації, і каннапром буквально вривається в повсякденне життя звичайного жителя США.
В одному тільки штаті Каліфорнія – понад десяток тисяч ферм, зайнятих вирощуванням конопель переважно для вейпінгу та їжі. Попит на неї зростає не тільки серед молоді, а й літніх людей.
Тож у конопель – блискучі перспективи.
У 2014 році, коли Колорадо став першим штатом, який узаконив рекреаційну марихуану, конопляні підприємці зіткнулися з купою проблем: високі податки, мінливі закони, що постійно змінюються, і стійкий чорний ринок.
І хоча, як то кажуть, бабло вирішує все, тут не забувають про моральний фактор.
У США «війну наркотикам» оголосив президент Річард Ніксон 1971 року.
Найбільше від цього постраждали негри, латиноси та інші національні меншини.
До них слід додати хворих на СНІД, інвалідів та ветеранів, які свого часу грудьми встали за легалізацію. У цих людей не так вже й багато грошей, і вони не в змозі конкурувати нарівні з багатими корпоративними трутнями, які хвацько осідлали цю тему.
У країні, де каннабізнес набирає силу, необхідно зберігати моральні принципи і соціальну справедливість. Особливо стосовно тих людей, які свого часу понесли кримінальну відповідальність, щоб ми насолоджувалися конопляною свободою.
Історія Ембер Сентер, бізнес-леді та активістки, яка взяла участь у пікніку на вихідних у Мідоу-Лендс, – красномовний приклад того, як людині іншої раси непросто пробитися в американський канабізнес.
У 2014 році Сентер переїхала в Окленд, штат Каліфорнія. До цього вона багато років пропрацювала в береговій охороні. Потім пройшла курси корпоративного маркетингу та художнього дизайну. Нині керує конопляною аптекою і є активним захисником прав у цьому бізнесі таких самих кольорових жінок, як вона сама.
Окланд не найблагополучніше місто в міжрасових відносинах. Саме тут зародилася радикально ліва негритянська партія «Чорні пантери».
З 2004 року тут почали відкриватися перші конопляні аптеки в США. Пізніше міська влада ухвалила так звану «програму рівних можливостей», яка надає допомогу конопляним підприємцям, які найбільше постраждали від законів часів «війни з наркотиками».
На Сентер ця програма не поширювалася. У листопаді 2017 року її діловий партнер прийняв на роботу 50-річного Маршалла Кросбі, людину з важким минулим. Він уродженець збіднілого східного району Окленда, виховувався в багатодітній сім’ї, має сім кульових поранень і відмотав за наркотики термін у в’язниці. Програма рівних можливостей якраз для таких людей.
Саме, завдяки їй, Кросбі посміхнулася удача. Він опинився серед чотирьох щасливчиків, які виграли аптечні ліцензії.
Через кілька тижнів, він заявив, що не хоче більше працювати з Сентер. Кросбі вирішив співпрацювати з мережею конопляних аптек, розташованих у Сіетлі за 800 миль від Окленда.
В інтерв’ю він зізнався, що в аптеці Сентер йому просто не сподобалася робота.
Згодом оклендська програма була розширена і надавала колишнім ув’язненим за наркотики, які проживали в цьому місті, не тільки робочі місця, а й право стати власниками місцевих зелених аптек. Але ця обставина не зупинила Кросбі від співпраці з аптекою, розташованою в іншому місті.
Мережа аптек Сіетла надала йому більше можливостей, ніж в Окленді, і, за словами Сентера, такі випадки нерідкі. Сама ж вона збирається розширювати свій бізнес і відкриє нову аптеку в китайському кварталі, ціни в якій будуть нижчими, ніж у конкурентів.
Більшість учасників пікніка були далеко не новачками в канабізнесі та мали за плечима багаторічний досвід у цій сфері.
Займатися коноплями в Каліфорнії далеко не просто. Ті, хто домагаються успіху на цьому терені, як правило, люди з міцною діловою хваткою, великі знавці не тільки конопель, а й хитросплетінь законів каліфорнійського ринку, які буквально обплутали канабізнес після рекреаційної легалізації.
Тому виробникам, які звикли працювати в тіньовому ринку, нелегко дається перехід у легальний сектор.
На легальній марихуані важко розбагатіти.
Великим компаніям простіше і спокійніше отримувати прибуток, займаючись сільгосппродукцією, алкоголем або фармацевтичними препаратами.
Малий бізнес теж уже не чекає особливих привілеїв. На початку легалізації його представники ще сподівалися, що плантації площею понад 1 акр будуть заборонені до 2023 року для того, щоб дати час адаптуватися дрібним виробникам конопель.
Але коли в листопаді минулого року вийшли нові правила землекористування, в них опинилася юридична лазівка, завдяки якій майже одразу стали з’являтися великі ферми з великими плантаціями.
У каліфорнійській Асоціації виробників конопель перебувають близько 1000 осіб.
Френчі Каннолі один із них. Він американець французького походження і стверджує, що коноплярам слід брати приклад із французьких виноробів, які мають свою «шкалу якості», що враховує стан ґрунтів і кліматичні умови та допомагає отримувати хороші врожаї. Ці стандарти були прийняті наприкінці ХІХ століття, і дають змогу виробляти вина дуже високої якості, незважаючи на те, що виноробством у Франції займаються споконвіку.
Ініціатива Френчі користується підтримкою, але від неї мало толку, якщо малі виробники незабаром не навчаться конкурувати з великими компаніями.
Однак дрібні фермери не втрачають оптимізму, і в них є політична підтримка. Доказом тому є присутність на пікніку сенаторів штату Кевіна де Леона та Діани Файнштайн.
Вони є палкими прихильниками легалізації.
– Багато людей із частковою зайнятістю, а також безробітні бачать у коноплях своє майбутнє, – зазначив Де Леон під час ранкового виступу на пікніку.
Канада йде до легалізації більш організовано, ніж США. Конопляна промисловість цієї країни – наочний приклад для американців майбутнього, яке на них чекає.
Кілька компаній уже твердо встали на ноги і домінують над канадським ринком канабісу. Через кілька тижнів після пікніка в Мідоу-Лендз, відбулася інша зустріч представників канапрому в одному з найбільших готелів у Ванкувері.
Основним доповідачем виступив легендарний виконавець панк-року Генрі Роллінс. У своєму зверненні він закликав учасників конференції не скупитися у своєму бізнесі. Але навряд чи хтось із них сприйняв його слова всерйоз.
Там же відбувся конкурс на найкращий сорт, у якому взяли участь чотири компанії, включно з Canopy Growth – найбільшою конопляною фірмою в Канаді, акції якої котируються на нью-йоркській фондовій біржі.
Призовий фонд склав 1 млн. канадських доларів.
Після ретельного лабораторного аналізу, перше місце посів бородатий фермер у п’ятому поколінні, власник фірми Bella Vista Cannabis. Суддя додав, що ця компанія виграла цей приз також за дбайливе ставлення до навколишнього середовища і свою соціальну політику.
За кілька тижнів після конференції компанія Canopy заявила про згоду американського концерну Constellation Brands, що випускає напої та пиво Corona, інвестувати в неї 4 млрд доларів.
Що стосується фірми Bella Vista, вона, як і багато представників малого бізнесу, продовжує розгрібати купу проблем і вести нелегку боротьбу за своє виживання.
