Подібно до Білла Клінтона, багато людей пробували травку. А деякі, як Барак Обама, можливо, курили її в затяг.
Як би там не було, коноплі існують на нашій планеті понад 4 тисячі років.
Однак 1961 року Єдина конвенція ООН визнала її такою ж небезпечною, як героїн.
Десятиліття заборони не дозволяли вченим проводити дослідження цієї рослини. На відміну від опіоїдів, які добре вивчені, а їхнє вживання в медичних цілях породило безліч наркозалежних пацієнтів і тепер вбиває по 60 тисяч осіб на рік – більше, ніж загинуло американських солдатів за всю війну у В’єтнамі.
Парадоксально, але в Іспанії існують найактивніші у світі групи дослідників конопель, хоча вони, як і раніше, повністю заборонені для використання в будь-яких цілях.
Ні нинішній прем’єр-міністр від Соціалістичної партії Педро Санчес, ні його попередники не виявили жодного інтересу до питання легалізації цієї рослини.
Те саме можна сказати і про політиків, як у парламенті, так і поза ним. Ініціатива щодо заснування парламентської комісії зі статусу конопель, підтримана Громадянською партією і «Подемос», так і залишилася на папері.
Вживання конопель – найчастіше порушуваний закон в Іспанії. Люди, які купують її на чорному ринку, часто навіть не уявляють, що вони споживають і як ризикують.
Насамперед це стосується пацієнтів, яких в Іспанії близько 120 тисяч, що страждають на розсіяний склероз, епілепсію, рак і хронічний біль. Вони самостійно встановлюють собі дозу. Не кажучи вже про тисячі інших хворих, які бажають лікуватися коноплями, а не небезпечними для життя опіоїдами.
Зростання легалізації (Канада, 33 штати США, низка країн ЄС і Латинської Америки) призвело до потужного підйому міжнародної конопляної індустрії, оборот якої до 2025 року сягне 50 млрд євро.
Не дивно, що такий потенціал не залишився непоміченим інвесторами; за останні п’ять років конопляні акції зайняли міцні позиції на фоновій біржі. Найбільші корпорації, що виробляють продукти харчування, напої, тютюн, фармацевтичні препарати та добрива, включно з Coca Cola, Pernod і Philip Morris, борються за можливість отримати шматок цього пирога.
«Зелена лихоманка» поширюється повсюдно. Новий сектор економіки, що охопив 75 мільйонів споживачів як лікувальних, так і рекреаційних конопель, – а за оцінками ООН, загальна кількість таких у світі 200 мільйонів осіб, – приваблює досвідчених генетиків, хіміків, логістів, бухгалтерів, юристів, лобістів та інвесторів.
Відкриваються величезні можливості реалізувати свої здібності. Насамперед, необхідно задовольнити попит, а отже, потрібні люди з професійними навичками – від вирощування до розповсюдження.
Такий поворот подій багато в чому став можливим завдяки повній легалізації в Канаді в жовтні минулого року.
Вона оперативно створює індустріальну базу.
За п’ять років створено 20 фірм, що охоплюють усі аспекти бізнесу, починаючи від пакування очищених екстрактів і шишок до розповсюдження їх через магазини, клуби та веб-сторінки.
Уся індустрія належить купці корпорацій – новим олігополіям, які створюють під своїм жорстким контролем нові ботанічні сорти канабісу. Утім, деякі з них навіть стали об’єктом промислового шпигунства.
Ці корпорації купують коноплю з плантацій Колумбії, Мальти, Греції, Сирії, Португалії, Андалусії та Мурсії, не кажучи вже про Китай, у якому угіддя конопель розміром з 10 тисяч футбольних полів.
Канабісу судилося стати бізнесом століття, а тютюнова й алкогольна промисловість готова допомогти своїми напрацьованими каналами поширення, надаючи маркетинговий і рекламний досвід, дизайн, а також інші ноу-хау.
Але поки що Іспанія залишається поки що за бортом прогресу.
– Ми могли б стати європейською Каліфорнією, – вважає Педро Перес, президент мадридської конопляної асоціації La Santa. – Ми знаємо, як це зробити, у нас багато сонця, старі традиції і найкращі насіннєві банки. Але ми скуті забороною і можемо втратити таку зручну можливість.
– Ми прагнемо, щоб наша конопляна продукція була так само відома, як найкращі виноробні Іспанії, – зізнається Серхіо Гонсалес, голова Асоціації коноплярів Nuestra Señora del Agua в Сарагосі. – Нам хочеться, щоб в Іспанії було встановлено таку соціально-економічну модель легалізації, від якої вигравали б усі громадяни, а не тільки Волл-стріт.
Коли прийдуть реформи, ми будемо затребувані компаніями, оскільки маємо досвід, якого немає ні в кого в усій Іспанії.
Іспанія цілком може стати всесвітньою конопляною житницею.
Дев’яносто відсотків конопель, які продаються в голландських кавошопах, надходять з іспанських областей, таких, як Гранада, Альмерія, Мурсія і Каталонія. В Уругваї також продається іспанська трава. У Німеччині, де немає своїх виробничих потужностей, чекають марихуани з Іспанії.
У країні повно нелегальних плантацій: від десятків гектарів у Теруелі до 25-30 тисяч рослин на клонах пагорбів і занедбаних полях. Деякі з гроверів розплачуються врожаєм за електрику та оренду. Якщо коноплярі самі не легалізують свій бізнес, за них це зроблять фармацевтичні компанії.
Координатор Групи з наркополітики при Барселонському університеті Давид Пере Мартінес Оро припускає, що податкові надходження до іспанської скарбниці можуть сягнути 3,3 млрд євро.
Партія Podemos – єдина в Іспанії, яка підтримує повну легалізацію канабісу; її лідер Пабло Іглесіас не травокур, хоча пробував розкумаритися в студентські роки.
Його більше приваблюють економічні плюси легалізації.
– Не сумніваюся, якщо нам вдасться з Педро Санчесом створити коаліційний уряд, легалізація прийде в Іспанію, – вважає він, маючи на увазі дострокові вибори, призначені на 28 квітня. – Громадянська партія теж зможе приєднатися.
Легалізація медичних конопель – це справедливо. Головне, зробити це раніше за інші країни. Що швидше, то краще.
Завдяки конопляним реформам, Іспанія може отримати величезні фінансові переваги, і стане для Європи зразком не гіршим за Канаду.
Від цього виграють усі іспанці.
Однак не схоже, щоб нинішній глава уряду Санчес поділяв точку зору Іглесіаса. Точніше, у нього взагалі немає жодних планів щодо цього.
Нещодавно член Громадянської партії запитав урядовців про перспективи легалізації медкону, на що отримав відповідь, що «наукових доказів недостатньо, чекаємо, що на цей рахунок відповість ВООЗ».
Тема про рекреаційні коноплі взагалі не зачіпалася.
Щодо медичного застосування канабісу, уряд поділяє негативне ставлення Комісії з контролю медикаментів Іспанії (AEMPS) до лікування конопляними шишками та екстрактами.
Проте півдюжини ліків на коноплях, включно з Сатівексом, дозволені. Вони призначені для хворих, які страждають від розсіяного склерозу, і обходяться кожному пацієнту близько 30 тисяч євро на рік.
Взагалі-то AEMPS – каламутна і закрита організація, зі штаб-квартирою в якійсь анонімній будівлі, розташованій у передмісті Мадрида. Її керівник – фармацевт Маріа Хесус Ламас.
– Ми визначаємо користь чи шкоду кожних нових ліків, – розповідає вона. – Жоден з інгредієнтів канабісу не показав переваги перед його фармацевтичними аналогами. Необхідні подальші клінічні випробування. Мало наукових доказів.
Коли їй нагадали, що Німеччина вже рік як узаконила коноплі для терапевтичного лікування, Ламас відповіла:
– Це їхня справа. Якщо щось змушує вас почуватися краще, це не обов’язково ліки. Та й узагалі, AEMPS – технічна служба. Усе вирішує уряд.
Ось і вся розмова.
Однак, попри все своє неприйняття медичної користі від канабісу, у жовтні 2016 року AEMPS видала дозвіл на вирощування та експорт терапевтичних конопель одній іспанській компанії, яка довгі роки виробляла опіоїди для фармакологічної промисловості.
Компанія Alcaliber – третя у світі з виробництва морфію.
Її очолює 78-річний мільйонер Хуан Абелльо, який, до речі, відмовився давати інтерв’ю.
Погодився поговорити гендиректор компанії Хосе Антоніо де ла Пуенте.
Виявляється, Alcaliber більше не належить Абелльо.
Примітно, щойно Абелльо продав Alcaliber британському інвестиційному фонду GHO Capital, він того ж дня зареєстрував компанію Linneo Health, яка отримала одну-єдину на всю Іспанію ліцензію, що дозволяє вирощувати коноплі. Тепер Абелльо одноосібний господар цієї золотої жили.
Як же Linneo Health вдалося отримати ліцензію на вирощування канабісу від медичного відомства, яке за останні три роки відмовило понад сотні заявників?
– Ми – фармацевтична компанія, а не одна з сільськогосподарських ферм, яких у цьому секторі ринку хоч греблю гати, – виправдовується Де ла Пуенте. – Нам належать величезні плантації і теплиця розміром у вісім футбольних полів. Для участі в такому бізнесі потрібен товар виключно високої якості. У нас величезний досвід і прекрасні кадри. Ми на п’ять років випереджаємо конкурентів і граємо на цьому полі у вищій лізі.
Сорокарічна Карола Перес з дитинства страждає на болі в спині і перенесла 13 операцій; був час, коли вона пристрастилася до морфію.
Наразі Карола очолює Наглядову раду Іспанії з медичних конопель.
Перес самостійно вирощує канабіс, який допомагає їй нормально жити і спати.
Вона уособлює боротьбу іспанського народу за медичні коноплі.
– Цей пиріг поділять між собою великі корпорації, – впевнена Перес. – Ентузіасти, які вирощували коноплю в підпіллі, створювали нові штами, потерпали від поліцейського свавілля та відсиділи за переконання чималі строки у в’язницях, скоріш за все, їх виключать із процесу офіційної легалізації та розвитку каннапрому.
На відміну від конопляних громадських діячів, за фармацевтичним лобі стоять величезні гроші і влада.
Попри все, іспанські активісти розробляють політику відповідальної легалізації, до якої новий уряд зобов’язаний буде прислухатися.
Це не примха. Не бажання накуритися.
Це просто необхідна умова для виживання сотень тисяч простих іспанців, які страждають від хвороб.
Джерело: El Pais
