А слабо вам купити вапорайзер за 100 тисяч доларів? Або перетерти траву в золотому гріндері, інкрустованому діамантами в 25 карат? Як щодо розкумаритися з бонга вартістю в 13 тисяч доларів із нержавіючої сталі?
Прощавай, хрущовка! Привіт, Рубльовка!
Настає епоха Гламурного Укурка, коли в традиційно скромну хату травокура вривається розкішний маркетинг з агресивною вірусною рекламою і буржуазною естетикою. Виявляється, багаті теж люблять курнути. Адже це зараз так модно і круто.
– Гламурний сектор конопляного ринку справді існує і бурхливо розвивається, – вважає Сара Ремеш, маркетолог, господиня конопляної крамниці, журналу і просто жінка, яка любить з’являтися на публіці щоразу в новому капелюшку.
У міру розвитку легалізації, з’являються багаті споживачі, які хочуть, щоб конопляна продукція вписувалася в їхній спосіб життя. Їхня зарозумілість і звичка до розкоші вимагають товари відповідного рівня.
За великим же рахунком каннаіндустрія приваблює пересічного покупця саме мінімалізмом і скромністю.
Сама Ремеш, просуваючи культуру вживання канабісу, дотримується саме цих принципів.
– Час розкішних бонгів і вапорайзерів давно назрівав і, нарешті, настав, – пише апологет гламурності Дженні Авенс у журналі Quartz. -“Травокури, вважають вони себе такими чи ні, – по суті самі гламурні естети, які дуже прискіпливі до деталей. Чи то тінь, що відкидається кавуном на тлі сонця, що заходить, чи то переливи гітарного соло, чи то смакові нюанси м’ятного молочного коктейлю».
Так, був час, коли будь-які відхилення від мінімалістського дизайну конопляним суспільством сприймалося в багнети. Особливо діставалося склодувам. Бонг має бути схожим на бонг, курильна люлька – на люльку. Все! Крапка!
Але сьогодні, коли легалізація широко розкинула крила по всій Канаді, доводиться рахуватися з новими маркетинговими віяннями. Гламур намагається витіснити чистий мінімалізм, що тішить око простими формами і лініями.
На зміну традиційній культурі Старого Травокура приходить брендинг нового стилю життя.
Дехто оплакує епоху, що минає, і висміює появу пишно прикрашених бонгів, гріндерів і вапорайзерів.
Інші, як пані Ремеш, бачать у відмираючій естетиці Старого Травокура певні соціальні плюси.
– Чесно кажучи, вже дістало, коли травокурів вважають ледарями, наркоманами і навіть дегенератами, – пояснює Ремеш. – Але й у Гламурного Укурка мають бути межі. Зрештою, конопляна культура вийшла з середовища принижених і ображених, тож основна продукція каннапрому має бути доступною більшості дорослого населення.
Джерело: Weedmaps News
