У Колумбії виробництво грама канабісу коштує п’ять центів, а в Канаді – півтора долара.
Не дивно, що на вотчину колись знаменитого наркобарона Пабло Ескобара поклав око канадський канабізнес.
Додатковим стимулом послужила легалізація колумбійським урядом медичних конопель у 2015 році.
Наразі в цій країні принаймні сім канадських компаній отримали ліцензії на відкриття своїх конопляних аптек. Загальна сума інвестицій досягла понад 100 мільйонів доларів. Найбільшою з цих компаній є Canopy Growth, яка збирається вкласти 60 мільйонів доларів на розвиток плантацій, переробних заводів і дослідницьких лабораторій.
Основний напрямок канадських компаній – виробництво КБД-олії та інших ліків на основі канабісу. Вирощувати шишки в Колумбії не має сенсу, оскільки куріння марихуани залишилося під забороною.
Канадських інвесторів приваблює ідеальний тропічний клімат для конопель, наявність досвідчених коноплярів і 50 мільйонів людей з відносно низьким рівнем заробітної плати.
Вони сподіваються зробити з Колумбії центр із культивації та переробки медокону, а потім експортувати продукцію всією Латинською Америкою, населення якої становить 680 мільйонів осіб.
За прикладом видобувних і енергетичних компаній, які заснували в Торонто свою Фондову біржу, представники канадського канабізнесу хочуть створити конопляний аналог у Боготі. Вона дасть змогу залучити капітал, який можна буде використовувати для розвитку колумбійського ринку конопель.
Однак деякі аналітики вважають, що в Колумбії існують певні політичні ризики, які можуть перешкодити реалізації задумів канадських компаній.
– Акціонери – дуже обережні люди, – зазначив Роберт Тетро, інвестиційний менеджер, який відстежує конопляний ринок. – Адже в цій країні порівняно недавно процвітав наркобарон Пабло Ескобар. Де гарантії, що інвестиції не пропадуть, не піднімуться тарифи, ціни та корупція?
Крім того, дві основні державні установи Канади, що надають кредити, страховку та інші фінансові послуги – «Розвиток експорту» (EDC) і «Комерційна корпорація» (ККС) – теж поки що не поспішають допомагати конопляним фірмам, які вирішили влаштуватися в Колумбії.
Ця країна досі не може оговтатися після довгих кривавих розборок між лівацькими заколотниками, правими ескадронами смерті та наркокартелями.
Згідно з Комітетом ООН у справах біженців, за 50 років внутрішньої війни в Колумбії зареєстровано 7,4 мільйона переміщених осіб.
Тільки за останні двадцять років США витратили понад 10 мільярдів доларів на військову допомогу колумбійському уряду в боротьбі з наркотрафіком, який фінансово підживлював усі воюючі сторони.
Легалізація медкону здійснилася завдяки зусиллям колишнього президента Хуана Сантоса, який залишив свою посаду в серпні цього року. який стверджував, що в такий спосіб держава зможе вирвати доходи з рук наркоторговців і спрямувати їх на економічний підйом країни.
Нинішній уряд, очолюваний консерватором Іваном Дуке, поки ще жодним словом не обмовився про легальний канапром. Утім, аналітики вважають, що президенту було б нерозумно звертати зі шляху, який з усією очевидністю для решти світу веде до економічного благополуччя.
