Під час розкопок поблизу поселення вікінгів у Ньюфаундленді археологи виявили пилок конопель. Постає питання: курили чи їли вікінги канабіс під час підкорення Північної Америки?
Дослідники також виявили докази, що вікінги займали цей аванпост понад століття, – набагато довше, ніж вважалося раніше.
Розташоване там поселення Л’Анс-о-Мідоуз вони захопили близько 1000 року нашої ери.
Досі археологи вважали, що ця місцевість була зайнята на короткий час.
Результати досліджень, опублікованих 15 липня в науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, вказують на проживання там вікінгів у ХІІ або навіть у ХІІІ столітті.
Знахідки на болоті
У серпні 2018 року археологічна група розкопала торф’яне болото, розташоване майже за 30 метрів від поселення Л’Анс-о-Мідоуз.
Вони виявили шар «екофактів» – екологічних останків, можливо принесених на це місце людьми. На основі радіовуглецевого аналізу вони датуються ХІІ або ХІІІ століттям.
Поняття екофакт охоплює і залишки двох жуків, які не належать до місцевого ареалу Ньюфаундленда: один із Гренландії, а другий з Арктики.
У цьому шарі також знайдено пилок волоських горіхів (Juglans) і канабісу (Humulus), які природним чином не ростуть у місцевих природних умовах; найімовірніше, вікінги прихопили ці види рослин і тварин, коли пливли на південь.
Там же знайдено залишки гною від випасу оленів-карибу, залишки дерева і деревного вугілля.
Шар торф’яного болота схожий на інші «культурні шари, характерні для скандинавської Північної Атлантики», – пишеться у статті журналу.
Додаткові докази вживання марихуани вікінгами
Крім того, вчені провели байєсівський аналіз – тип статистичного аналізу – ґрунтуючись на радіовуглецевих даних артефактів, розкопаних раніше в цій місцевості. Цей аналіз дозволив припустити, що вікінги жили тут близько 200 років.
«Це не означає їхнє безперервне проживання, – пишуть учені, – вони могли залишити Л’Анс-о-Мідоуз, а потім знову повернутися, коли їм було потрібно».
Вживання конопель нордами
Наявність пилку канабісу порушує питання про те, як вікінги використовували цю рослину: для виготовлення одягу чи лікувально-рекреаційних цілей?
Пол Леджер, автор статті, наголосив на необхідності обережно інтерпретувати результати, бо пилок легко міг занести вітер.
Також не виключено, що деякі екофакти могли занести на торф’яне болото корінні жителі Ньюфаундленда, а не вікінги.
Зрештою, знахідки, перераховані в статті, викликають більше запитань, ніж дають відповідей.
Реакція інших дослідників
До обережності з висновками закликали вчені, які не брали участі в дослідженні.
Зокрема, провідний фахівець із вікінгів Північної Америки Біргітта Воллес.
– Я думаю ще надто рано робити будь-які висновки. Малоймовірно, щоб стародавні скандинави (одне з визначень вікінгів) поверталися сюди в ХІІ або ХІІІ столітті, оскільки немає жодних ознак того періоду, які можна віднести до скандинавів, – вважає вона. – Ми точно знаємо, що тоді там жили корінні жителі, предки «червоних індіанців» – беотуків
Патриція Сазерленд, науковець із канадського Музею природи, яка теж проводила великі дослідження слідів вікінгів у Північній Америці, обережно припускає їхнє проживання в Ньюфаундленді протягом 200 років.
– Утім, передчасно пропонувати сценарії на основі екофактів, перерахованих у документі. Можливо, вікінги завезли в 1000 році н.е. деякі види жучків і рослин, які просто прижилися після їхнього відходу, – вважає вона.
Дослідницька група збирається продовжити роботу в урочищі Л’Анс-о-Мідоуз у серпні.
Джерело: Live Science
