У 20-х числах квітня 2016 року проходили засідання Генеральної Асамблеї ООН, на яких обговорювали проблеми світової наркоманії, наркообігу та способи боротьби з ними. Відносно не багато тих, хто цікавився цією подією, і ще менше людей знають про те, що ініціаторами цієї зустрічі були країни Південної Америки, особливо Мексика, яка потопає в насильстві, що його поширюють війни наркокартелів і урядових сил.
Мексика та її постійні проблеми зі злочинністю, з потужними картелями та їхньою лютою жорстокістю відомі в усьому світі. Однак чи саме на наркотиках зав’язаний нинішній небезпечний стан речей у цій країні? Чи є інші чинники, які відіграють роль у формуванні наявних проблем? Усі ці питання варто розглянути якомога уважніше, щоб не судити поверхово і не вдаватися в оману.
Останнім часом небезпечна ситуація склалася в місті Хуарес – не дарма це місто вважається найнебезпечнішим у країні. Саме тут останнім часом опинився епіцентр війни злочинних угруповань за наркотрафік, який вже забрав не менше 2 тисяч життів. На початок 2000-х було організовано справжню війну ще й проти самих цих картелів, однак за її підсумками однозначно можна сказати, що її програно, а відчутних результатів так помічено і не було. Рівень насильства знижено не було, незважаючи на підключення понад 40 тисяч військових, а чистка в корумпованих лавах правоохоронних органів також не дала відчутних результатів. Низка штатів стала небезпечною для життя, а великі злочинні угруповання тримають під контролем практично всю територію.
Ситуація склалася справді дуже складна і далеко не однобока. Хоча б тому, що місцеве населення не тільки страждає від усього, що відбувається, але ще й заробляє завдяки нелегальному продажу наркотиків і тим можливостям, які дають банди. Злочинні елементи тісно пов’язані з населенням, і значна частина економіки йде в тіньове русло.
Чи вигідно позбуватися існуючого стану речей, і який інтерес до того у місцевої влади? Можна вважати, що ніякого, бо вони отримують від злочинних елементів хабарі у величезних сумах. Так, чергова операція проти наркозлочинців принесла дуже показовий результат. Правоохоронці конфіскували грошові кошти в розмірі 5.3 млн доларів, які вже були акуратно розкладені по конвертах. А конверти ці були підписані іменами поліцейських чинів – це були хабарі, які злочинці збиралися найближчим часом передати співробітникам у вигляді їхньої «чорної» зарплати. І це – тільки для нижчих поліцейських чинів. По країні широко відомо, що поліцейський тут продається за 600 доларів на місяць, а шеф поліції «коштує» 5 тисяч доларів. Ви можете уявити собі самі, які гроші отримують за потурання щодо наркомафії вищі чини, і наскільки невигідно було б втрачати таке джерело доходу. Відомо, що крім наркозлочинності місцеві банди активно займаються викраденням людей. І тут постраждалі теж зазначають, що робиться все за потурання поліції, а часом деякі чини можна бачити і серед самих загарбників. Тож небезпечна і неоднозначна ситуація складається аж ніяк не тільки навколо наркотиків – важкі правопорушення найрізноманітнішого штибу стали тут прибутковим бізнесом, і ситуація повною мірою вигідна місцевій владі, яка має з цього нечуваний прибуток. Тим паче, що викрадені не завжди мають можливість скаржитися на те, що сталося, оскільки полювання поширюється нерідко на нелегальних емігрантів, у яких взагалі немає жодних прав. Убивства серед білого дня давно стали нормою – навіть такі вчинки можуть минути безкарно для тих, хто готовий платити і давати хабарі. Тож наркотики і бізнес на їхньому продажі – це тільки квіточки, а коріння існуючого стану речей росте далеко не від цього. Першою у списку чинників, що дозволили скластися такій ситуації, варто відзначити саме корумпованість.
