Багато людей вважають призвідниками війни з наркотиками Ніксона або Рейгана, але насправді вона виникла за багато років навіть до появи Прикордонного патруля США.
Існує чіткий зв’язок між забороною на канабіс та імміграційною політикою, гіркі плоди якої пожинаються донині.
Одразу після виборів у президенти Дональда Трампа, Управління імміграційного та митного контролю США (ICE) різко підвищило показники щодо арештів і депортації осіб, які не мають американського громадянства, за вживання наркотиків. Особливо на південному кордоні.
– Звинувачення іммігранта у зберіганні або вживанні конопель – найшвидший і найпоширеніший привід для депортації, – стверджує учасник руху «Латиноси за коноплі» Нік Пачеко.
Уряд США також заборонив в’їжджати в країну канадцям, які хоч якось пов’язані з каннапромом.
Утім, ця заборона поширюється на громадян усіх країн, у яких легалізовано коноплі.
Ще до створення ICE 2003 року, як відповіді на теракт 11 вересня, 1924 року Конгрес США схвалив створення Прикордонного патруля.
Це рішення було пов’язане з мексиканською революцією, унаслідок якої з 1910 по 1920 роки до США іммігрували 890 тисяч мексиканців.
Головним завданням Прикордонного патруля була боротьба з нелегальною трудовою міграцією з Мексики, тому що для легальної імміграції були потрібні сплата внеску, складання іспиту на грамотність і медичне обстеження.
Тоді в американський лексикон і увійшло слово «марихуана», а в суспільстві забродила ксенофобна ідея, ніби саме мексиканські нелегали привозять наркотики до Сполучених Штатів.
«У штатах із переважаючим мексиканським населенням на кшталт Техасу саме такий забобон став каталізатором заборони, – пише у своїй книжці «Різнобарв’я конопель: Раса і марихуана» декан юрфаку університету в Сіетлі Стівен Бендер. – На початку ХХ століття сенатори Техасу неодноразово стверджували: мало того, що всі мексиканці – божевільні, вони везуть марихуану в нашу країну, щоб і нас зробити такими ж».
Пропаганда, що породжує расизм
На початку 30-х років ХХ століття, ще задовго до заклику Ненсі Рейган «Просто скажи наркотикам ні», федеральна влада активно намагалася домогтися суспільної ненависті до конопель.
Гаррі Анслінгер, комісар першого Бюро по боротьбі з наркотиками, широко пропагував висмоктану з пальця ідею про коноплю, як наркотик, що провокує насильство, а також безпосередньо пов’язував її поширення з кольоровими і латиносами.
У 1937 році, в результаті подібних зусиль, було ухвалено Закон про податок на коноплю, який, врешті-решт, заборонив її вживання.
Під антиконопляний прес потрапили й негри.
У південних штатах саме страх насильства з боку чорношкірих, які вживають марихуану, що штучно роздмухується, став головним приводом для ухвалення законів, що забороняють коноплі.
«З канабісу зробили цапа-відбувайла і головну причину вбивств, зґвалтувань і актів непокори з боку негрів на півдні країни, як і мексиканців – на південному заході», – продовжує Бендер. – Очевидно, що федеральний уряд за допомогою імміграційних та антиконопляних законів також намагався позбутися напливу нелегальних біженців із Мексики. Операція «Мокра спина» тому доказ».
У 1951 році було ухвалено Закон Богга, що посилює кримінальну відповідальність за наркотики.
Через три роки, у 1954, розгорнулася операція «Мокра спина», з метою припинити потік нелегальних мексиканських іммігрантів.
Аналогічну риторику ми чуємо і сьогодні з боку адміністрації Трампа, яка виправдовує зведення прикордонної стіни на кордоні з Мексикою.
– Вони везуть до нас наркотики і насильство. Вони – бандити. Утім, іноді серед них трапляються хороші люди, – заявив нинішній президент у 2015 році.
Закон про контрольовані речовини
У 1956 році Конгрес ухвалив Закон про наркоконтроль, який ще більше посилив покарання за подібні злочини.
Нинішня федеральна наркополітика анітрохи не змінилася з часів ухвалення цього закону за президента Ніксона.
Так канабіс потрапив до Першої категорії наркотиків, від яких «немає жодної медичної користі і які викликають швидке звикання» нарівні з героїном, ЛСД, екстазі та ДТМ.
У 1973 році федеральний уряд дав добро на формування Управління з боротьби з наркотиками (DEA) – ланцюгового пса Закону про контрольовані речовини (CSA).
CSA ввело в судову практику обов’язкові мінімальні вироки за наркотики, у такий спосіб позбавляючи суддів можливості давати підсудним м’якші терміни за незначні правопорушення.
Цей захід призвів до п’ятикратного збільшення кількості ув’язнених у в’язницях США порівняно з 1970 роком і посилив нерівність за расовою ознакою.
Зокрема, нещодавнє журналістське розслідування New York Times засвідчило, що в Нью-Йорку у негрів шансів на арешт за коноплю в 15 разів більше, ніж у білих.
За словами представника Асоціації національних меншин за повноправну участь у конопляному бізнесі Джейсона Ортіса, навіть у штаті Колорадо поліція заарештовує чорних частіше, ніж представників білої раси.
На тлі нинішнього конопляного прогресу, цей сектор економіки має бути відкритий для всіх фахівців, незалежно від розміру гаманця і кольору шкіри.
Поки коноплі заборонені на федеральному рівні, іммігранти, які працюють у цій сфері навіть у зелених штатах, ризикують бути депортованими зі США із забороною в’їзду аж до довічного.
Нинішнє імміграційне законодавство необхідно переглянути, інакше расизм і війна з наркотиками ніколи не припиняться.
