Американський зелений прорив міцнішає з кожним днем, завдяки споживачеві, який висловлює підтримку легалізації конопель, зокрема і своїм гаманцем.
У магазині шишки кращі, ніж у бариг?
На це запитання середній покупець відповідає однозначно – так. Нещодавнє дослідження показало, що травокури готові викласти до 14 доларів за грам марихуани з ліцензованого диспенсарію.
Цього тижня журнал Addiction опублікував статтю з результатами опитування про звичні витрати 720 дорослих американців, які проживають у зелених штатах. Зрештою виявилося, що попит на законні коноплі значно перевищує підпільні.
Починаючи з першої легалізації трави для дорослих, ухваленої штатом Колорадо 2014 року, противники конопель невтомно критикують цю реформу, називаючи її прикриттям для реалізації товару з чорного ринку.
Зі споживчого ж погляду наявність гарантії якості продукту, фірмового знака і відкрите обслуговування цілком достатня мотивація для покупки. Фахівці стверджують, що споживачі конопель вважають виправданим суворий контроль і збільшення податку, а значить і цін на рекреаційному ринку.
Беручи до уваги неодноразові свідчення про використання підпільними гроверами отруйних пестицидів і наявність у їхніх шишках шкідливих домішок, стає зрозумілим, чому клієнт вважає за краще купувати товар у магазині, а не у бариг.
Но всему есть предел. Если цены будут расти и дальше, то потребители вернутся на чёрный рынок.
«Результати дослідження підтверджують, що досвідченим споживачам канабісу набагато зручніше купувати легальний товар, і вони готові платити за нього більше, ніж за нелегальний», – підсумовують автори статті.
Законна конопля справді обмежує можливості та зростання чорного ринку, але доти, доки ціна на неї не надто висока. Тому політику ціноутворення необхідно оптимізувати таким чином, щоб отримати максимальний прибуток від легального ринку, не вивертаючи при цьому кишені споживача.
Схожі результати було отримано і в Канаді, де подібне опитування проводилося цього літа.
Не слід забувати, що підпільний ринок живе і процвітає не тільки за рахунок споживчого попиту, а й політики влади держави і штату. Поки залишаються місця, в яких коноплі заборонені, у їхніх виробників завжди буде стимул продати свій товар там дорожче. Якщо місцеве керівництво ставитиме високі фінансові та політичні бар’єри для доступу до трави, то суспільство всіма силами намагатиметься обійти такі закони.
