Ставлення до конопель у сучасній Росії складно назвати однозначним. У той час, як одні люди охоче визнають той факт, що рослина ця може принести чимало користі в найрізноманітніших напрямках, інші наполегливо вважають її зеленою смертю й упевнено говорять про те, що її потрібно винищувати, а з тими, хто до неї небайдужий, – боротися. Саме останнє судження виявляється найхарактернішим для людей віком 35-50 років, тоді як старше і молодше покоління ставляться до нього інакше. Чому ж сформувалося вкрай негативне ставлення до марихуани у людей саме цього вікового відрізка? Якщо уважно розглянути ситуацію, то все стає зрозумілим і цілком закономірним. Відомо, що певні етапи існування СРСР були пов’язані з широкомасштабними кампаніями, і найбільш відомими з них виявляються антиалкогольні. Старші люди прекрасно пам’ятають і про вирубувані виноградники, і про активну пропаганду здорового способу життя і тверезості, яку можна було бачити повсюдно і настільки часто, що інформація ця буквально сама вливалася в підсвідомість – на жаль, викликаючи часом внутрішній протест і зворотний результат, як сучасна нав’язлива реклама, але все ж таки. Приблизно те ж саме стосується і конопель. Марихуана тісно пов’язувалася з різними «джазами – рок-н-ролами» та іншими проявами буржуазії, і незважаючи на те, що настільки широкомасштабних акцій, як з алкоголем, по відношенню до неї не проводили, негативне ставлення до цього засобу все ж таки щільно засіло в головах багатьох людей, які сьогодні належать якраз до цієї вікової групи. Вони не готові відмовлятися від того світогляду, який було дано їм у радянській юності, і сперечатися з ними абсолютно марно. Тим паче, що і їхнє ставлення до цього явища можна назвати певною мірою виправданим – адже, не розбираючись у різновидах засобів і препаратів, вони прирівнюють любителів марихуани до тих, хто палить спайси або солі з усіма випливаючими наслідками, об’єднуючи адекватних людей із людьми абсолютно безкультурними, які, будучи залежними, користуються найрізноманітнішими засобами, поводяться неадекватно, і так далі… Для людей цього покоління всі рівні – і ті, хто курить раз на тиждень марихуану, і хто лежить у під’їзді, перекурюючи щоденно спайси. Усі вони для них – огидні неадекватні наркомани. Простіше залишити їх із цими упередженнями наодинці, щоб не отримати тавро «кінченого наркомана». Тому що довести їм те, що пропаганда була багато в чому брехливою, не є можливим. А нам же, як людям із ширшим мисленням, варто розглянути всю історію статусу конопель у СРСР з початкових часів. Хтось буде сміятися, але поняття «коноплезбиральний комбайн» сприймалося до 1960-х років цілком нормально, адже цю рослину вирощували дуже широко, а на 1936 рік посіви становили загалом 680 гектарів, а це було на той момент 4\5 всієї площі подібних посівів по планеті! Однак 1961 року Союзами було підписано конвенцію ООН, і відтоді площі посівів різко пішли на спад. А що стосується моменту розквіту коноплярства в Радах – так, деколи скаржилися на зламаність рослин на плантаціях, бо завжди знаходилися несвідомі громадяни, жадібні до народного добра, і особливо актуальною ця проблема була в південних регіонах. Однак її розв’язували народні дружинники, які це добро охороняли, не допускаючи його псування, крадіжки і використання заради миттєвих задоволень. У підсумку країна отримувала величезну кількість цінних матеріалів від паперу і до тканин, а проблема наркоманії чомусь не загострювалася.
