Цей матеріал, написаний на основі книжки Кові Стівена «7 навичок високоефективних людей», справді доволі яскраво підкреслює важливі рекомендації, яких має дотримуватися гровер, що претендує на успіх.
«Слід уникати легких, швидких, «ледачих» шляхів і спрямувати свою діяльність на дистанцію та перспективу, що зрештою принесуть вагоміший результат», – ця та подібні до наведених нижче порад можуть бути корисними не лише в гроувінгу, а й у всій життєдіяльності.
Охайність
Не варто чекати, поки опале листя або інше сміття в робочій зоні прибере саме себе. Не надавайте ситуацію невідомому садовому гному, адже це наче снігова куля, дивись і робоча зона наповнилася цілими купами зайвого сміття. Не слід чекати, поки органіка, що лежить на підлозі, почне підгнивати, наводити лад потрібно щодня. Це повага до рослини і до самого себе. Неприпустимо, щоб хоч якась кількість води залишалася на підлозі під марихуаною або біля неї. Всю зону слід оглядати, перевіряючи на присутність цвілі або зайвої вологи. Ґрунт, підлога, стеля, стінки, гілки і листя самої рослини – все це має потрапляти під пильне око господаря. Не смійтеся, але перед тим, як увійти в робочий простір, краще змінити одяг, у якому ви щойно були на вулиці. Багато досвідчених садівників мають спеціальний комплект одягу для роботи зі своїми рослинками і це цілком правильний підхід! Вирощуючи в індорі чистота має стати святим принципом гровера, адже його сад видасть найкращі результати при дотриманні ледь не лабораторних умов!
Правильна дистанція з навколишнім світом
Не грає ролі, з якою метою людина вирощує канабіс. Якщо вже вона цим займається, то її ситуацію дуже точно описує фраза «Слово – срібло, мовчання – золото». Це цілком розсудливо, що гровер, який зібрав успішний харвест і взагалі проводить черговий чудовий сезон, має бажання похвалитися своїми досягненнями, але хоч би якою великою була спокуса, – воно того не варте. Сухі факти і реальна практика показують, що успішні гровери за надто відкритої політики стають ідеальною мішенню для безлічі проблем, яких навіть перераховувати не потрібно, настільки вони очевидні.
Для своєї ж безпеки необхідно стати непомітним, не привертати уваги цікавих громадян. Варто врахувати, що процес купівлі спеціального обладнання: ламп, добрив, гроу-боксу в жодному разі не можна виставляти на показ широкому загалу. На іншому боці медалі – скритність, доведена до параноїдального стану, що саме по собі викликає підозру. Зайва відлюдькуватість і напруженість у поведінці з сусідами і знайомими теж не найкраща модель поведінки. Грамотність, холоднокровність, спокій.
Обійдемося без повітряних замків
Безперечно, важливо тримати орієнтир на мету, підсумковий результат. Але підраховувати прибуток або харвест щойно проклюнулося насіннячко просто абсурдно. У гроверів часто зустрічається незаслужена практика витрачати багато часу на підрахунок можливих прибутків і ваги сухого. У реальному світі це не приносить нічого корисного. Нічого не очікуй – і все прийде само собою.
Ну неможливо, проводити бездоганний запаморочливий врожай 4 сезони поспіль, яким би не був досвідченим майстер, воля випадку завжди знайде лазівку і це нормально. Ставити цілі, метувати до кращого – корисно і навіть необхідно, проте намічене має бути здійсненним і реальним. Майстрами стають реалісти і варто відмовитися від фантастичних мрій, поступившись місцем приземленим, але цілком реальним цілям. Це дасть правильну мотивацію протягом усього процесу і до того ж залишить місце для перевиконання плану, що обдарує гровера тим самим прекрасним творчим смиренням. Професійний гровер не виключає нічого з тієї безлічі чинників, які в підсумку можуть змінити кінцевий результат. Це так само дає йому простір різних варіантів для вирішення нагальних проблем.
Любити і бути уважним
Догляд за канабісом досить простий процес, марихуана належить до рослин, які мають звичайні потреби. Культивація тих же орхідей – процес набагато складніший, і навіть при дотриманні всіх правил садівник може розчаруватися в кінцевому результаті… Не просто так коноплю іменують «травичка». Канабіс активно росте і проявляє прекрасну стійкість навіть у неналежних умовах зростання. Для вагомого і приємного результату головною умовою є досягти правильної атмосфери і при досягненні, підтримувати її до самого кінця. Основне, що може негативно позначитися на харвесті – усілякий стрес, до якого можуть призвести коливання температурного режиму, рівня вологості, несвоєчасний полив і підживлення. Якщо позбавити канабіс стресу – він свого господаря не розчарує. Не варто забувати про те, що знання – це наша сила. Самоосвіта в питаннях вирощування марихуани і у вирощуванні будь-яких рослин взагалі – це ключ до розуміння й усвідомленості в процесі. Знаючи принципи росту рослини, стає набагато легше підлаштовувати під них політику догляду. Подібні навички, які набуваються посидючим вивченням питання, окупаються сторицею.
Глибокий інтерес до своєї справи
Ніколи не зупинятися. Остаточно обираючи метод, що працює, і набір навичок, ви відгороджуєте себе від перспективи зростання. А досконалість, як відомо, недосяжна, тому є куди прагнути. Успіх любить тих, хто завжди тримає руку на пульсі тенденцій, прагнучи отримати й одразу ж застосувати нововинайдені корисні навички – чи то у сфері гроувінгу, чи то в будь-якій іншій. Ті, хто бояться змінювати свій режим вирощування, мають усі шанси потрапити до лав тих, хто використовує застарілі методи. Страх помилитися призводить до того, що людина відмовляється від нових ідей, які в перспективі могли б збільшити її врожай. Ніколи не кажи ніколи. У наш час простір наповнюється новими ідеями та новим обладнанням, покликаним позитивно вплинути на результат. Без попереднього аналізу не варто відкидати їх, адже, можливо, якась із них зможе кардинально змінити Ваш харвест на краще. Експеримент, проведений над одним кущиком, не становить небезпеки для всього господарства, проте на дистанції може приємно здивувати своїми результатами.
Терплячість
Фінансові труднощі, проблеми психологічного або соціального характеру можуть змусити гровера зібрати перспективний урожай раніше визначеного терміну. Часто до такого ж результату може призвести фактор жадібності. Гровер починає ставити гроші вище за якість свого продукту. Рослина має бути вирощена грамотно, без поспіху, її потрібно опікати до самого кінця. Людина стає гровером тоді, коли вона стає на сторожі такого натурального, природного порядку речей. Ви ж не можете уявити собі нетерплячого садівника? Ось-ось, тож поспішати гроверу протипоказано. Який сенс у харвесті, який був зібраний до того, як набрав повну силу, ввібрав у себе все, що повинен був? Так, ця штука може перети, але хіба це все, на що вона була здатна?
Бліцкриг тут не пройде. Гровер грає на перспективу. Поважаючи свою рослину, віддаючи їй належний час на період цвітіння, важко не помітити, що смакові якості і глибина ефекту поліпшуються. Це стосується і наступних етапів. Шишки, які були тільки зірвані з куща, на 70% складаються з води. Для того, щоб вони стали готовим продуктом, потрібен час. Очевидно, що при повному проходженні процесу сушіння, шишки сильно зменшать у вазі, але неправильно висушений продукт дуже димний і не може мати приємний аромат. Менше поспіху – вища якість. У гроувінгу це золоте правило.
Смиренність
Вирощувати марихуану не означає прагнути отримати медаль за популярність і схвалення. Займатися тим, що до душі – це вже перемога. Знати собі і своїм успіхам ціну – це розумно, але не варто домагатися похвали від кожного, кому пощастило спробувати ваш вистражданий продукт. Нехай якість, яку ви плекали весь процес вирощування, говорить сама за себе.
Бред сумасшедшего с ОЛК, ты хоть попускайся иногда!
Мир всем ДЖАманы!
Дабы нефлудить в чужих репортах,специально для тех кто думает что ппм это никому ненужный показатель,а тдс метр лишняя трата денег!
Сей расказ поведал мне один старый шаман ~ Шкипер !
Что такое передоз и при чем тут Эфиопия?
Растаманская сказка про дружбу, смерть, сантаклауса и правильное питание. рЖать подано!
***
Вроде бы все просто, не так ли? Положил слишком много удобрений: получил передоз, – и так считают многие.
На самом деле все не так прямолинейно и не так просто.
1.
Начнем с того, что растение, как и ты, брат, любит и попить и покушать. Но вот, ты бро, можешь поесть, а потом запить, а у растишек так не получается, а потому приходится их кормить супом, в котором уже и должен быть растворен хавчик.
Вот человеку, в основном, нужны жиры, белки (не те, что с хвостом), углеводы и немного витаминов. Так же и растению нужен азот, фосфор и калий (N,P,K). и немного микроэлементов (Ca, Mg, Mn, Zn и т.д.)
Вот если ты будешь хавать один жир, то рано или поздно поскользнешься, упадешь и погибнешь! Так и с растишками. Должна быть сбалансированная диета. Немного жира (шпика растопить), немного белков (яичко туда вбить), углеводов чуть побольше (хлебушка краюшечку), витаминчиков (посолить, зенени покрошить, помидорчик, лучку там…) и хавай свою глазунью! Вот и растишке тоже так надо. И азота в доступных формах и фосфора растворимого и калия побольше и микроэлементов щепотку!
И вот про микроэлементы многие как-то и забывают опрометчиво! А ведь оттуда и всякие болезни и прочие неудобства. Вот если человека витамина C лишить, то у него зубы облетят как те листья без магния.
И что уж на этом фоне говорить о нехватке основных питательных элементов?!
У диких азиатов, что завсегда дюже находчивы были в деле изощренного членовредительства, существовала даже пытка такая: терпилу сажали в темницу и морили голодом, а потом кормили только несоленой вареной говядиной, без ограничений! Через 2-3 месяца заключенный помирал в страшных муках от жутких болей в животе.
А прибавь к рациону краюху хлеба, соли, да луковицу, и уже курорт какой-то получается, а не пытка.
И аналогия сия уместна и тут! Только вот растение помрет куда быстрее, впрочем, и жизнь у него короче…
Итак, мы усвоили, что растению, как и человеку, нужно сбалансированное питание и обязательно нужны микроэлементы, иначе: изжога, понос, смерть! (С)
2.
Ну а теперь давайте поговорим о том, кто чего любит?
Вот всякого рода якуты и прочие ненцы хавают строганину из сырого мяса, да рыбы и тюлений жир тоже в почете. Ну и понятное дело, на каждый праздник принято всем стойбищем нажевать оленины на пельмени! А высосать тюлений глаз дают только детям – деликатес! Типа чупа-чупса, только недавно моргал.
Нда… Как можно понять народ, у которых сказка может начинаться примерно так: “Пошла одна старуха в тундру, и поймали ее там два камня! …”
Впрочем, делать экскурс в культуру и мироощущение малых народностей севера в мои планы не входило, да и гиблое это дело. Я про то, что кушать мы все привыкли по разному, и если между папой и сыном в предпочтениях разногласий практически никаких, то между различными национальностями разница в пищевых предпочтениях, а значит и в привычном (идеальном для национальности) соотношении потребляемых питательных веществ, уже довольно значительна!
Так же и с коноплей: сатива и индика это как якут и эфиоп. И по фенотипу, и по хемотипу и по вкусовым предпочтениям. Да и кушают они всего по разному.
То есть посадить их за один стол (в один горшок, DWC и т.д.) и положить им только тюленьих глазьев конечно можно… Но эфиопец наш скоро приболеет от тоски по родине. Что делать? Да все просто! Нужно делать шведский стол!
И вот как раз тут у нас и возникает множество вопросов, как же сделать этот стол насыщенным, питательным и максимально универсальным. И на эту тему написано столько, что повторяться я просто не хочу: лень.
Я расскажу о том, к чему может привести перекос при составлении меню для наших девченок!
3.
Итак, картина первая, печальная:
За столом эфиопец наш драгоценный и якутоненец (гибрид, F1, чо?). Сидят, трут за жизнь, эфиопец учит 11 слов, обозначающих разные виды снега, которого он и в глаза-то не видел, якутоненец пытается представить себе баобаб в тундре, в общем заебись все у них. Кушают со стола помаленьку. А там всего полно! А так, как оба накурены, остановиться они не могут, – на хавчик пробило, да и сушняк. И вот они трут, пьют и жрут, трут, пьют и жрут… кончается вода, и в итоге на столе остается только один гематоген, зато дохуя! Через неделю оба умирают от жажды.
Итак, картина вторая, чуть менее печальная:
За столом эфиопец и якутоненец. Сидят, трут за жизнь, эфиопец мечтает притащить айсберг в саванну, якутоненец все пытается представить себе баобаб в тундре. Кушают со стола помаленьку. А там всего так же полно, как и в прошлый раз! И вот они трут, пьют и жрут, трут, пьют и жрут… кончается вода, но начинается дождь, они доедают гематоген, слизывают капли со стола, но проходит месяц, и оба умирают от голода.
Итак, картина третья, распространенная:
За столом эфиопец и якутоненец. Сидят, трут за жизнь, эфиопец рисует навес от солнца для подледной рыбалки, якутоненец представил себе баобаб в тундре, удивился. Кушают со стола помаленьку. А там всего так же полно, как и все прошлые разы! И вот они трут, пьют и жрут, трут, пьют и жрут…
И тут ХУЯК! На якутоненца падает рояль!
– Харвест! – говорит Санта Клаус, поправляя терновый венец.
Эфиопец наш остается один. Кончается вода, но начинается дождь, он подедает гематоген, слизывают капли со стола. С отвращением смотрит на оставшиеся тюленьи глаза. Они смотрят на него. Хочется кушать. Приходится себя заставить и съесть их.
И наконец стол опять чудесным образом наполняется всякими вкусняхами на неделю! Ко вторнику наш черножопец съедает всех личинок и коренья. Приходится приниматься за глаза. К концу недели на столе одни глаза. Эфиопца тошнит. Ему плохо.
Но вот! Снова чудо!!!
Но ко вторнику опять остаются одни глаза и они дополняют оставшиеся с прошлого раза. Эфиопец уже не может их есть, но больше нет ничего! Хули делать? Давица, плачет, но жрет.
И вот! Опять чудо!!!
Но эфиопца уже тошнит, он уже почти ничего не может есть и тоскливо выбирает из скопившейся кучи тюленьих глаз стремящихся улизнуть личинок. Но их становится все меньше, а недоеденных глаз все больше. К концу недели он теряет вес. Заболевает. У него желтеют и опадают листья. Он теряет силы.
– Ну а хули теперь делать? Харвест! – говорит Санта Клаус, и выключает воду.
Эфиопец в мучениях погибает среди куч гниющих сморщенных зрительных органов.
Потом Санта Клаус подберёт его иссохшие, воняющие дохлой рыбой мощи, забъёт в косяк, затянется… И изречет глубокомысленно:
– Нда… А сатива у “Нирваны” – говно!
Тут и сказочке конец, а кто понял – молодец.
Бред…
Обкурыш с ОЛК ,опускайся хоть иногда!
Возможно тех,кто понял больше,чем я думаю…
Но, похоже автор перепутал микродозинг мухомора с макродозингом…ИМХО