Голова Наркоконтролю України пояснює, чому питання легалізації медичної марихуани актуальне як ніколи
Виконувач обов’язків голови Державної служби України з контролю за наркотиками Олег Дзисяк розповів журналістам порталу Update, навіщо країні легалізація медичної марихуани, чому політика щодо деяких речовин має змінюватися, як зараз в Україні вирощують коноплю, людям з якими діагнозами допоможе медична марихуана та чим нам допоможуть західні фахівці.
Стратегію, яка закладає подібні зміни, було ухвалено ще 2013 року. Що є основним рушієм подібних реформ, і які завдання ДСКН зараз визначає пріоритетними для України в питанні наркополітики?
Сьогодні в Україні найбільша проблема – це низький рівень забезпечення людей знеболювальними препаратами, зокрема опіоїдної групи, в основі яких лежить морфін. Ми розуміємо, що на обговорення настільки делікатних питань потрібен час, адже, справді, проєкт докорінно змінює систему регулювання великого блоку питань щодо обігу підконтрольних речовин у державі. Але ці зміни мають бути проведені в терміновому порядку, наприклад, йдеться про нові ліцензійні норми щодо доступності та легальності знеболювальних для наших військових, особливо на передовій, а так само для оперативно-рятувальних служб. Саме війна, яка досі триває на сході, показала, що воїн має думати про перемогу, а не про те, як оформляти циркуляри медичної аптечки, яка містить знеболювальне.
Законопроєкт ставить на перше місце людину та її права, в основі гуманістичний підхід, а не бюрократичний чи репресивний.
Варто зазначити, що нещодавно я був на спеціальній сесії Генасамблеї ООН зі світової проблеми наркотиків. Я очолював виїзд української делегації, до якої входили як представники громадських організацій, так і церков, були так само й чиновники. На асамблеї було безліч полярних виступів на тему шляхів вирішення проблеми наркотиків. Наші позиції і стратегія там збіглася з позицією Євросоюзу. Якщо говорити про обіг наркотиків – на першому місці має стояти людина і її права, але аж ніяк не психотропна або наркотична речовина.
А якщо перейти на практичний рівень – яким чином він має втілюватися згідно з вашим задумом?
Та тільки погляньте, як у нас зараз активно формується ринок технічних конопель. Наша наука рухалася в напрямку зменшення тетрагідроканабінолу (ТГК) у коноплях, і вже зараз ми можемо похвалитися унікальними сортами з найнижчим рівнем ТГК у світі. Ці сорти дуже швидко знаходять широке розповсюдження серед наших аграріїв, а вже далі з виробленої ними сировини виготовляється волокно, олія та насіння коноплі, продукти, що застосовуються в харчовій чи косметичній промисловості тощо. Наука та останні дослідження засвідчили, що окрім ТГК дуже корисними з медичного погляду є й інші ненаркотичні канабіноїди, які не несуть, порівняно з психотропним ТГК, відчутної загрози. Звідси й велика зацікавленість у витяжці екстрактів саме канабіноїдної маси, нехай навіть із невеликим вмістом психотропу. Такі канабіноїди, як канабідіол або канабіхромен, показали хороші результати з лікування онкозахворювань, у боротьбі з метастазами в організмі. Так само багато країн зараз культивують технічні коноплі, використовуючи їхню витяжку в харчових цілях, тому що вона дійсно добре справляється з роллю біодобавки, яка має явний позитивний вплив на організм людини. Ця канабіноїдна витяжка також може служити сировиною для фарм-індустрії, виробництва лікарських препаратів. Тепер спробуємо розглянути застосування рослин, у яких міститься психотроп ТГК, складність режиму поводження з яким кожна країна визначає сама. Наразі в Україні канабіноїди просто заборонені, немає жодного зареєстрованого лікарського засобу, незалежно від того, в основі препарату лежить наркотичний чи не наркотичний канабіноїд. Немає жодного!
Виникає запитання: чому ми самі себе і своїх людей обмежуємо в препаратах на основі канабіноїдів, які можуть комусь покращити стан здоров’я, комусь – врятувати життя, а комусь, зрештою, полегшити біль? Ми маємо зняти ці обмеження. Держава має надати можливість людям користуватися сучасними досягненнями медицини.
Ми прекрасно розуміємо, що якщо дозволимо, в разі ухвалення нашого спільного з депутатами законопроєкту, легалізувати культивування та використання конопель у медичних цілях, то дамо стимул одразу безлічі галузей. Йдеться про забезпечення повного циклу: селекція та генетика самої рослини та культур; культивування; переробка; фармацевтична індустрія, де також ідеться про свої наукові дослідження; медицина та сучасні методи лікування із застосуванням ліків на основі канабіноїдів тощо. Ми хочемо стимулювати власного виробника, зокрема за підтримки іноземних інвестицій. Адже в країні, де крім гарної родючої землі та кліматичних умов, працьовитих людей, є ще й хороше правове поле з грамотно побудованою державною політикою – це для України створює величезний плюс як для плацдарму під іноземні інвестиції. А з інвестиціями прийде і поліпшення економічних умов для людей. Сьогодні ми справді здатні вийти в перші ряди з-поміж країн з цього питання. Наш науковий потенціал не реалізується, тільки тому що є заборона на використання канабіноїдів – це неправильно. Ми повинні стимулювати і розвивати його.
Звучить заманливо, але ви маєте розуміти, як легко можна відбивати ваші аргументи, просто лякаючи аудиторію, мовляв, якщо дозволять коноплю – все пропало. Уявіть собі популіста на телеекрані й те, що він може говорити про наркотики… У цих умовах ви справді вірите, що Україна в наркополітиці може ступити на шлях країн західного світу?
Річ у тім, що у нас рослина сама по собі вже давно легалізована. Що залишилося зробити, так це легалізувати верхівку рослини, яка власне і називається «марихуаною». Саме з верхівки роблять смолу канабісу, витяжки, екстракти, адже там зосереджена найбільша кількість різноманітних канабіноїдів, серед яких найбільшу частину займає психотропний. Ось цей психотроп – ТГК – він якраз і є тим царем, до якого тягнуться всі інші канабіноїди, чим вищий його рівень у рослині, тим вищий рівень інших корисних канабіноїдів. Саме наявність ТГК і його психотропна дія поставила саму рослину до переліку наркотичних. Про що за фактом ідеться, це якраз про зміну статусу канабісу, ми хочемо перенести його з категорії «заборонено» в категорію «обіг обмежений». Тобто ми зробимо можливим використання його у виробництві для відповідних субстанцій за наявності ліцензій і необхідних дозвільних документів. На сьогодні це абсолютно неможливо, і з вирощених конопель сьогодні знищується вся біомаса цих верхівок і листя. Це дало поштовх для наших генетиків вивести сорт із мінімальним вмістом психотропу, наше світове досягнення, про яке я вже говорив. Якщо ми говоримо про медичне використання, то має бути зрозуміло, що тут цікавий і сам психотроп, адже він виліковує багато таких хвороб, які справді важко вилікувати іншими препаратами. Наприклад, є позитивні результати щодо лікування дитячої епілепсії, хвороби Паркінсона, Альцгеймера, серцево-судинних захворювань.
Чи йдеться про застосування канабіноїдів у рамках реабілітації військовослужбовців, тобто в терапевтичних цілях, або в програмах замісної терапії (у разі такої необхідності)?
Щойно закон дозволить використання канабісу в медичних цілях – з’явиться зелене світло і, звісно ж, така можливість.
Прогресивно. А на кого Україна орієнтується, формуючи власну наркополітику щодо застосування канабіноїдів?
Саме щодо варіантів використання канабіноїдів ми орієнтуємося насамперед на Канаду, США та Ізраїль. Під час спец-сесії Генасамблеї ООН з наркотиків ми проводили двосторонні зустрічі з делегатами цих країн, де були керівники профільних міністерств цих країн (МОЗ, МВС) і безліч фахівців. Нам вдалося домовитися про взаємну співпрацю, а так само обмін дослідженнями і сучасними винаходами.
Зокрема, нас підтримала Канада, її представники висловили готовність надати нам свої дослідження для того, щоб ми впроваджували в життя медичне застосування канабіноїдів. Ізраїль також дуже зацікавився співпрацею з нами в цьому напрямку.
Тому, я вважаю, що завдання і обов’язок держави в даному випадку – це дати можливість людям скористатися цими сучасними міжнародними досягненнями медицини, як користуються цими досягненнями вже зараз у Канаді, США, Австралії та ін. Окремо також хотів сказати про досвід Італії, де за фінансування держави розпочала роботу ціла програма підтримки та реабілітації військовослужбовців, яка допомагає позбутися пост-військового синдрому, стресу, що часто з’являється після участі в бойових діях. У США, щоправда, не у всіх штатах, також використовують марихуану в медичних цілях для допомоги військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях. Канабіс дійсно допомагає знімати стрес, і це якраз вплив цього психотропу.
Завжди має йтися про медичні цілі. Що це означає?
Це означає, що використання канабісу відбувається під суворим наглядом і контролем самого лікаря, який виписує препарат цієї канабіноїдної групи, а значить, він же несе відповідальність, перш за все персонально перед пацієнтом.
Чи зможуть хворі вирощувати лікарський засіб самі для себе?
Ні, йдеться тільки про юридичних осіб. Якщо ми ухвалимо законопроєкт – там буде чітко прописано, хто має право культивувати коноплі. Однозначно, це ліцензійний вид діяльності, це чіткі правила поведінки, і в нас зараз фізичні особи не розглядаються як можливі ліцензіати. Але насправді ви поставили дуже цікаве і правильне запитання, адже справді, якщо ми дозволимо використовувати канабіс з медичною метою, то чому людина не може собі і для власного медичного застосування вдома культивувати необхідні рослини? Ви знаєте, це наступний етап, і я вважаю, що тут ініціатива має насамперед надходити від самого суспільства, від інститутів громадянської діяльності, активістів, власне, від хворих людей. Чому? Тому що в даному випадку, як ви бачите, місце має наша ініціатива, як державного органу, народних депутатів, і ми, своєю чергою, також дивимося на те, як суспільство сприймає нашу ініціативу. На сьогодні нам з вами важливо, як представникам медіа, коректно надавати інформацію для людей, тобто робити це в правильній площині. Це необхідно для того, щоб ми могли самі виробляти ліки замість імпортованих, ціна яких значно вища. Звідси відповідна реакція держави, політика якої в цьому питанні спрямована насамперед на забезпечення населення якісними та доступними за ціновим фактором знеболювальними препаратами. Перший крок у цьому напрямі – це дати можливість власного культивування маку та конопель для їхнього використання в наукових та медичних цілях. Саме медичні цілі спонукають нас отримати власну сировину, з якої вже далі вироблятиметься власна субстанція для виготовлення необхідних сьогодні в Україні ліків.
Ми знаємо, що в Україні вкрай складна ситуація з онкохворими, але чи правильно вважати, що саме війна загострила питання доступу до наркотичних медпрепаратів і, відповідно, слугує стимулювальним фактором, завдяки якому Ваші ініціативи можуть знайти відгук у парламентаріїв і громадськості?
Ви маєте рацію, саме війна і велика кількість онкохворих, особливо серед дітей, якраз стимулює з боку держави перегляд наявної наркополітики, спонукає до підтримки вітчизняного фармвиробника і відповідно його забезпечення власною, а не імпортованою наркосировиною. Тому, дійсно, тісно працюючи з депутатським корпусом, ми можемо говорити про підтримку і про розуміння нових підходів щодо наркополітики і з боку Кабміну, зокрема, в питанні використання в медичних і наукових цілях наших традиційних культур – маку та конопель. Ці зміни закладені в наркостратегії до 2020 року. Наразі головне завдання всіх сил суспільства, державних органів і медіа – це консолідовано підійти до конкретних змін і власне, до їхніх конкретних результатів.
Що необхідно, щоб наркостратегія до 2020 року запрацювала щодо забезпечення доступу до медпрепаратів, виготовлених на основі канабісу та маку власного виробництва, які законодавчі зміни мають бути внесені?
На даний момент у нас є чинний закон про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, і ми, на підставі перегляду нашої наркополітики, розробили відповідний законопроєкт про внесення змін до нього для забезпечення країни власною наркосировиною.
Ви говорили про те, що в питаннях обігу наркотиків на першому місці має стояти людина, а не речовина. Поки що в нашій країні це, очевидно, інакше. Якщо поглянути на те, як працює система в Україні, ми побачимо гонитву за самою речовиною. Є багато статистики про те, скільки речовин вилучається, і на цьому тлі майже не видно набагато страшнішої статистики про те, скільки людей опинилися під тиском кримінальних справ. У цій площині можуть бути якісь зміни?
У нашій країні є проблема – це дуже низькі дози, за які можуть відкриватися кримінальні справи. Нам конче необхідно якнайшвидше підняти планку за цими дозами, вийти хоча б на середньоєвропейський рівень, тому що зараз навіть Російська Федерація тут виявилася прогресивнішою за Україну, у РФ було піднято планку в питаннях «без мети збуту». Що таке «без мети збуту»? Це якраз споживачі. Але, почавши вивчати це питання глибше, ми виявили, що в процесі методології дози необхідно виходити не з розміру, кількості біомаси (того ж канабісу), а за кількістю діючої речовини. Тобто якщо предметом контролю є ТГК, то саме його кількість має лежати в основі вираховування дози, а не кількість якогось бур’яну, його листя. Ще раз таки згадаю сорт конопель наш, де на міжнародних експертизах не могли знайти ТГК – цей сорт слугує, зокрема, й доказом, що не завжди канабіс – це саме той канабіс, яким лякають людей.
Таким чином питання підняття планки має вирішуватися у два етапи – спочатку зміна методології та закладенням в основу кількість діючої речовини, далі вже – піднімати планку, орієнтуючись на європейський досвід.
Ці зміни загалом закладені в стратегії з наркополітики України. Держава повинна перестати витрачати величезну кількість коштів на правоохоронну систему, на правосуддя, на пенітенціарну систему, яка, до того ж, переповнена. Ми маємо вберегти людей від того, щоб потрапивши до пенітенціарної системи і залишаючись залежною, людина набувала кримінальних зв’язків, потрапляла під вплив відповідного середовища, формувала попит на наркотик, і потім уже злочинним шляхом потрапляла до місць позбавлення волі. Вже не кажучи про те, як поширюються інфекційні захворювання в українських СІЗО та в’язницях. Отже, якщо мислити у світлі криміналізації та репресивної логіки – можна все залишити як є, але якщо ми хочемо допомагати людині, поставити на перше місце здоров’я людини і доступ до лікування, то нам потрібен зовсім інший підхід.
За матеріалами сайту update.com.ua
